Впродовж 1944-1989 років Польща підпорядковувалася СРСР. Це був період комунізму, цензури у всіх сферах публічного та мистецького життя, пропаганди, їжі за картками, магазинів без вибору та «вироблення норми» на фабриках і заводах. Як жила Лодзь в ці роки? Для міста це був непростий час, але водночас сповнений надій після великого потрясіння для людства – Другої світової війни, пише ilodz.com.
Лодзь в 50-х роках
Червона армія визволила Польщу від окупації, але не принесла полякам свободу. У 1944 році Польська Народна Республіка була підпорядкована СРСР. Для польських міст це були роки сталінського терору та знищення економіки. Не оминула така доля й польське місто Лодзь.
Впродовж 1945-1948 років Лодзь фактично виконувала функції столиці Польщі у зв’язку з тим, що Варшава зазнала під час війни серйозних руйнувань.
На початку 50-х років XX століття в місті з’явилися типові радянські атрибути, зокрема, талони на їжу. Наприклад, в 1952 році у місті було запроваджено продаж цукру за талонами. Хоча далеко не всі магазини в цей час не були порожніми. Чимало привабливих товарів з’являлося в дитячих магазинах. Доступною була купонна тканина, яка відрізається не по метрам, а по купонах, тобто там де закінчується малюнок або орнамент. Завдяки ній кожна мама могла пошити сукню для своєї доньки.
Наприкінці 50-х років лодзяни чекали на відкриття другого панорамного кінотеатру у місті під назвою «Свобода». Газета «Dziennik Łódzki» тоді писала, що «новий панорамний кінотеатр отримає красивий, сучасний дизайн інтер’єру, яскравіше освітлення, сучасне демонстраційне обладнання та пандус, який гарантуватиме гарну видимість екрану та вміщатиме 500 осіб».
В роки Польської Народної Республіки у Лодзі, як і в інших польських, містах здійснювався підхід централізованого планування міської території. Зводилося чимало будинків, які були побудовані за радянськими проєктами. Як відомо, в СРСР існувала концепція так званого однокімнатного заселення, коли окрему сім’ю заселяли в одну з кімнат квартири, а кухня була спільною.
Наприклад, в 1953 році газета «Dziennik Łódzki» писала про те, що до 1 травня планується завершення будівництва 17 будинків. Завершення робіт планували приурочити до 60-річчя першого і єдиного президента ПНР Болеслава Берута.
Лодзь в пізніші роки Польської Народної Республіки
Збереглося чимало архівних світлин, на яких можна розглянути, як виглядало місто Лодзь на початку 80-х років XX століття. Життя лодзян тоді виглядало інакше, ніж у повоєнні роки.
На вулицях міста ми можемо побачити громадський транспорт та приватні автомобілі, хоч останні ще не були широко доступні. А для того, щоб їх придбати спочатку потрібно було зробити так звану передоплату. Наприклад, у 1981 році у Лодзі було понад 55 тис. таких передоплат.
У 80-х роках у місті відкрився «Hortex» – відомий польський виробник заморожених соків та фруктів. Уже згадувана газета «Dziennik Łódzki» писала, що «Hortex» «виглядав дуже гарно, в одній із кімнат приміщення продавалися тістечка на виніс, а в іншій був соковий бювет».
Попри відкриття ресторанів, барів та інших закладів ситуація у Лодзі у 80-х роках, як і в інших польських містах, все ж характеризувалася занепадом економіки. У Лодзі працівники фабрик та заводів працювали у декілька змін (часто це були жінки), а потім були змушені стояти не одну годину в черзі за продуктами.
У 1980 році в Польщі була створена незалежна професійна спілка робітників «Солідарність», яка згодом переросла в широкий суспільно-політичний рух і зробила чималий внесок у боротьбу з комуністичним режимом. На хвилі протестного руху в Лодзі 30 липня 1981 року відбувся багатотисячний марш жінок.
Тож, Лодзь в роки Польської Народної Республіки добряче відчула, що таке пригнічення прав та свобод, контроль продажу товарів, магазини без асортименту, централізоване планування міської території та інші «атрибути», які принесла радянська влада.
