6 Лютого 2023

Шаховий спорт в Лодзі в іменах: легендарний Акіба Рубінштейн

Related

Традиційна кухня Лодзі: головні фірмові страви міста

Приїжджаючи у будь-яке місто, ми, в першу чергу, завжди...

Епідемія холери у Лодзі: як забута хвороба минулого вбивала людей

Доля підготувала людству чимало випробувань, серед яких чи не...

Унікальна пам’ятка Лодзі: історія міського Пальмового будинку

Кожному туристові, який приїжджає до Лодзі у пошуках пригод...

Топ найвідоміших: історія лодзьких синагог

Лодзь - багатокультурне місто, в якому проживають представники різних...

Творець польського “Відьмака”: історія Анджея Сапковського

Мабуть, в Європі не знайдеться жодної людини, яка б...

Share

Здавна у Лодзі плекають та люблять активні види дозвілля – зокрема, особливою пошаною користуються в місті шахи. Шаховий спорт у Лодзі набув професійного характеру на початку двадцятого століття, у 1903-му році, коли було засновано Лодзьке товариство прихильників шахів. Саме воно об’єднало довкола спільного захоплення мешканців міста і дозволило вийти шаховому спорту далеко за межі аматорських двобоїв, розповідає сайт ilodz.com

Вихідцем цього клубу став знаменитий Акіба Рубінштейн – справжня зірка польських шахів та один з провідних гравців у шахи перших десятиліть двадцятого століття. Чим прославився легендарний шахіст, яким було його життя та діяльність – читайте у матеріалі нижче. 

Дитинство, юність та освіта 

Народилася майбутня легенда шахового спорту у Славіськах у сім’ї звичайного вчителя єврейської релігійної школи, в честь якого і назвали спортсмена. Хлопчик ріс без батька – його життя обірвала важка хвороба ще до народження сина. Окрім Акіби, в сім’ї було ще одинадцять дітей, більшість яких померли ще у ранньому віці. Дитинство було доволі складним та скромним.  

Допомагали матері з вихованням найменшого сина дідусі. Саме вони після того, як мама вийшла заміж вдруге, відправили хлопчика до школи рабинів. Однак далі, після школи рабинів, Акіба мав би продовжити освіту у білостоцькій релігійній школі єшива, куди не пішов через дуже слабке здоров’я та ризик захворіти на туберкульоз.  

Так, не продовжуючи освіту та перебуваючи у пошуках свого покликання, хлопець почав цікавитися шахами. Спершу це було цікаве захоплення, яке згодом переросло в успішну професійну діяльність, принесло Акібі всесвітню славу, визнання, та закарбувало його ім’я у світовому розвитку шахового спорту. 

Перші успіхи 

У шістнадцять років Акіба Рубінштейн вже почав професійно займатися шахами. Вивчаючи дуже багато літератури та проводячи години за шахами, він швидко одним з найкращих шахістів Білостока. 

Після підкорення Білостока шахіст переїхав до Лодзі у 1901-му році, де було більше можливостей для розвитку. Тут, у Лодзі, Акіба став членом товариства любителів шахової гри, яке в той час очолював знаменитий спортсмен-шахіст Хаїм Яновський. Хаїм Яновський був братом видатного спортсмена Давіда Яновського (претендента на титул чемпіона світу) і сам успішно виступав у шаховому спорті – зокрема, вигравав Чемпіонат Лодзі з шахів. Сучасні дослідники історії шахів в Лодзі вважають, що саме Хаїм Яновський першим побачив талант Акіби та допоміг розвинути його. 

Перший “серйозний” успіх на Акібу Рубінштейн чекав у 1903-му році, коли він взяв участь у Всеросійському турнірі з шахів який відбувався в Києві. Шахіст з Лодзі зумів випередити багатьох провідних російських чемпіонів та зайняв п’яте місце. Це був визначний успіх для людини, яка тільки кілька років займалася шахами. 

Успіхи на шаховій арені, попри життєві проблеми 

1904-го року Акіба Рубінштейн повернувся до Лодзі, щоб знову показати себе професійним гравцем. Тут він змагався за першість з відомим шахістом Генриком Сальве, якого зумів обійти та здобути перемогу. Ще через два роки шахіст здобув кілька важливих перемог – першість на віце-чемпіонаті Росії, висока позиція на міжнародному турнірі, що відбувався в бельгійському місті Остенде, здобув першість у чемпіонатах в Петербурзі, Відні, Варшаві та Празі. Це був зірковий час для спортсмена. 

Попри таку славу та численні перемоги, Акіба Рубінштейн не був щасливою людиною. Він займався улюбленою справою, переборюючи себе буквально на кожному кроці, адже страждав впродовж всього життя на складне психічне захворювання та антропофобією. Антропофобією називають захворювання психіки, коли хворий боїться людей в цілому. Сам Акіба добре розумів свою проблему і старався з нею боротися, однак це було доволі складно. 

Тим не менше, у 1910-му році спортсмен переїхав до польської столиці – тут його приваблювала заробітна плата, яку встановило Варшавське товариство прихильників шахів. У столиці було багато можливостей для розвитку та кар’єри, тож Акіба продовжував грати у шахи, перемагаючи багатьох відомих супротивників як з вітчизняного шахового спорту, так і гравців з-за кордону. Цікаво, що грав у ті роки Акіба, представляючи рідне – лодзьке – товариство. 

Довоєнні роки були дуже “продуктивними” для лодзького шахіста. Так, у 1912-му році він встановив рекорд, коли за рік зумів перемогти у п’ятьох важливих міжнародних турнірах – до цього ще жоден професійний гравець у шахи не міг похвалитися такою кількістю виграних змагань. Такий результат залишається рекордом впродовж багатьох років, який ніхто так і не зумів перебити.  

Успіх у повоєнні роки 

В Акіби Рубінштейна була одна мрія: взяти участь у Чемпіонаті світу з шахів. Однак в цьому було декілька перешкод – якщо не брати до уваги психічні розлади, то це були доволі жорсткі умови до учасників. Претенденти на шахову корону повинні були мати доволі серйозну суму грошей. Суперника для себе чемпіон обирав самостійно, а головний критерій відбору – сума, яку може організувати кандидат. Саме з тих причин для Рубінштейна це була практично нездійсненна мрія, хоч його і вважали одним з найвидатніших шахістів тих часів. 

Остаточно плани на світовий чемпіонат обірвала і Перша світова війна. Після неї Рубінштейн залишався сильним гравцем і продовжував брати участь у різноманітних змаганнях та турнірах, однак вже мав менший успіх, ніж до війни. Повернутися до строю повноцінно вдалося тільки у 1922-му році, коли шахіст виграв чемпіонат в Відні. 

У 1930-му році зусиллями Акіби Рубінштейна польська команда отримала перемогу на Третій шаховій олімпіаді в Гамбурзі, випередивши суперників з Угорщини та Німеччини, які зайняли друге та третє місця відповідно.  

Завершення кар’єри та подальше життя шахового генія 

1926-го року спортсмен назавжди покинув рідну країну та переїхав спершу до Берліна, а потім – до Бельгії. Наступним і ледь чи не останнім серйозним виступом була гра у фіналі особистого чемпіонату Польщі, де шахіст здобув золоту медаль. 

Після 1932-го року Акіба Рубінштейн більше не брав участь у жодному турнірі – ані національного, ані міжнародного значення. Психічні розлади та багаторічна хвороба таки дали своє. Додала свого і Перша світова війна, після якої у спортсмена почастішали нервові розлади. Через це йому довелося назавжди покинути професійний спорт у дуже ранньому віці – тоді Акібі було всього 40 років. 

Під час Другої світової війни Акіба Рубінштейн переховувався у лікарні для психічнохворих у Схарбеку, згодом, забутий всіма та зовсім один, опинився у будинку для людей похилого віку в Брюсселі. Потім його разом з іншими мешканцями будинку перевезли до Антверпена – тут видатний польський шахіст усіх часів і помер. 

У наші дні Акіба Рубінштейн вважається одним з найбільших шахових класиків. На його честь названо міжнародний шаховий турнір в Поляниці-Здруй, який проводиться традиційно з 1963-го року. Тут же, в Поляниці-Здруй, у 2011-му році встановили пам’ятник на честь талановитого шахіста – так звану “Лаву Рубінштейна”. 

Ім’я справжньої зірки шахового спорту назавжди закарбувалося у світі спорту, а для багатьох його успіх став натхненням та прикладом для наслідування.  

.,.,.,.