Складно собі уявити, що таке велике індустріальне місто, яке розвивалося у промисловій сфері неймовірними темпами, колись не могло похвалитися належними умовами для життя простих людей. Медицина розвивалася в Лодзі дуже повільними темпами, у XIX-XX століттях була гостра нестача лікарів, фармацевтів та акушерів, пише сайт ilodz.com.
Особливо складною була ситуація з жіночим здоров’ям. Звичних для сучасної людини засобів гігієни та діагностики не було, а жінки переважно займалися самолікуванням.
У цьому матеріалі ми згадаємо, що відбувалося в жіночій медицині в Лодзі та в Польщі загалом в минулих століттях.
Без діагностики, аналізів та гінекологічного огляду: як жінки з Лодзі дізнавалися про вагітність і виношували дітей?
Дізнатися про вагітність у XIX-XX століттях було не так вже й легко. Звичних для сучасної людини засобів діагностики не було, як і медичного обладнання – наприклад, ультразвукового апарату. Як же жінки дізнавалися про вагітність?
Перше, що спадає на думку, це пауза в менструальному циклі. Для сучасної жінки це один з перших і головних сигналів про те, що почалася вагітність. Однак в ті часи це було дещо по-іншому. Менструальний цикл часто був порушеним просто через неправильну гігієну, відсутність належного догляду, погане харчування, часте переохолодження жіночих органів та необізнаність стосовно здорового статевого життя тощо, особливо у сільській місцевості. Тож відсутність менструації переважно не свідчила про вагітність, а якщо і свідчила, то сигналом для лодзянок тих часів майже ніколи не була. Хіба що тоді, коли справа доходила до аменореї.
Натомість про вагітність свідчили інші природні симптоми – нудота, набряк грудей. Однак навіть за фіксації такого стану вагітність підтвердити було практично неможливо, тільки тоді, коли плід вже можна було намацати.
Не можна було в ті часи і з’ясувати, яка саме вагітність у жінки – багатоплідна чи одноплідна. Так само не було можливостей для визначення стану дитини чи ускладнень. Звісно, це все впливало на перебіг вагітності, траплялися часті викидні, матері помирали при пологах чи ще до них, народжувалися хворі діти тощо.
Пологи в умовах відсутності належної медицини в Лодзі
Коли справа доходила до пологів, то вони часто відбувалися не в стінах медичних закладів, а просто вдома. Згідно зі статистикою, загалом на теренах Польщі в ті роки лише 15% жінок могли собі дозволити народжувати у лікарнях під наглядом кваліфікованих медиків. Для більшості жінок Лодзі пологи у медичному закладі були просто недоступною розкішшю. Що вже й казати про сільську місцевість воєводства.
Найчастіше пологи приймали рідні чи жінки з близького оточення, які були вдома. Часом наймали акушерок додому, однак і це було для більшості недоступним через відсутність грошей.
За відсутності належних санітарних умов вдома пологи часто відбувалися невдало. Водопостачання в Лодзі ще не було налагодженим, що вже й казати про гарячу воду чи чистоту простирадл та рушників. Про стерильність тут годі й казати.
В таких умовах жінка і дитина після пологів могли опинитися в небезпечному стані. Зважаючи на складну епідеміологічну ситуацію в Лодзі на початку ХХ століття, ситуація погіршувалася ще й тим, що хвороби стрімко поширювалися. Нерідко навіть ті акушери, які приходили на пологи, також інфіковувалися.
Надзвичайно високою в ті часи в Лодзі була смертність серед новонароджених. Статистики, на жаль, точної невідомо, однак знаємо загальну ситуацію в країні: станом на 1930-ті роки майже одна четверта всіх смертей припадала саме на новонароджених.
Як би дивно не звучало, однак існує статистика з тих часів стосовно смертності новонароджених позашлюбних дітей – ця кількість могла сягати 50%. Пояснюється це тим, що жінки, які вагітніли поза шлюбом, отримували суспільний осуд і вважалися порушницями морально-етичних норм. Таке засудження фактично прирікало їх на життя поза всякими нормами. Народжували позашлюбних дітей вони на самоті, потайки від інших, в жахливих умовах. Траплялося, що вони намагалися переривати вагітність самостійно, через що діти народжувалися хворими, слабкими чи швидко помирали.
Помирали новонароджені і через неправильне харчування. Часто жінки в Лодзі в ті часи продовжували важко фізично працювати на заводах, через що були проблеми з вигодовуванням грудним молоком. Дітям давали ненадійну заміну – коров’яче молоко, не стерильне і часто заражене, через що розповсюджувалися небезпечні інфекції.
Коли почався шлях до змін?
Змінити ситуацію з вагітністю та народженням дітей жінки в Лодзі намагалися ще перед Першою світовою війною. Тоді в місті заснували Товариство опіки над матір’ю та дитиною “Крапля молока”, яке згодом розширило свою діяльність і на інші куточки Польщі.
Хоч ідея товариства і його головні цілі не були новими, а запозиченими з Франції, та вони успішно “прижилися” в Лодзі та Польщі загалом. Товариство займалося консультацією матерів щодо догляду за немовлятами та їхнім здоров’ям, заохоченням до природного самостійного вигодовування грудним молоком. Також організація займалася забезпеченням немовлят правильно приготовленим і безпечним для них коров’ячим молоком.
Молоко, яким забезпечували сім’ї, в яких не було змоги годувати дітей грудьми, проходило бактеріологічну перевірку, було пастеризованим та підготовленим у тих пропорціях, які були нормальними для новонароджених. Отримували таке молоко виключно від вакцинованих корів, що перебували під ретельним ветеринарним контролем.
Перша світова війна, породіллі та немовлята в Лодзі
У довоєнний час товариство успішно працювало в Лодзі. Потреби в забезпеченні молоком були надзвичайно великими – вже у перший рік роботи організація роздала понад 140 тисяч добових порцій поживного і безпечного для немовлят молока. В наступні роки цифра лише зростала. Зростала і кількість локацій в місті, де можна було його отримати.
Перша світова війна, безумовно, вплинула на роботу товариства. Складнішим став процес закупівлі якісного молока з безпечних місць, а також логістика. Щоб продовжувати роботу, товариство було змушене ввести бодай незначну плату за пастеризований продукт, а от непастеризоване молоко можна було отримати безплатно.
В ті роки значно розширилися також послуги товариства. Доводилося активніше пропагувати питання гігієни немовлят, що було дуже гострим в умовах війни. Діти потребували частішого медичного нагляду, тож товариство забезпечувало, наскільки могло, систематичний огляд, консультації та направлення дітей в амбулаторії.
Зрештою, коли завершилася війна, товариство отримало величезну підтримку від інших міських організацій і від міської ради. Фінансову підтримку надавали місцеві банки, видання, страхові та кредитні компанії, фабрики тощо.
В цьому плані Лодзь стала взірцем і для інших польських міст. Невдовзі організації з такою назвою з’явилися у Варшаві, Радомі, Каліші, Домброві тощо. В них був однаковий статут і ті ж функції, і вони також забезпечували матерів та дітей, особливо з бідних сімей.
Лодзьке ж товариство працювало аж до Другої світової війни. А після її завершення почалася нова сторінка історії міста, про яку слід розповідати в окремому матеріалі.