6 Лютого 2023

Дослідник історії і в’язень Лодзького гетто: історія вченого Люціана Доброшицького

Related

Традиційна кухня Лодзі: головні фірмові страви міста

Приїжджаючи у будь-яке місто, ми, в першу чергу, завжди...

Епідемія холери у Лодзі: як забута хвороба минулого вбивала людей

Доля підготувала людству чимало випробувань, серед яких чи не...

Унікальна пам’ятка Лодзі: історія міського Пальмового будинку

Кожному туристові, який приїжджає до Лодзі у пошуках пригод...

Топ найвідоміших: історія лодзьких синагог

Лодзь - багатокультурне місто, в якому проживають представники різних...

Творець польського “Відьмака”: історія Анджея Сапковського

Мабуть, в Європі не знайдеться жодної людини, яка б...

Share

Друга світова війна зруйнувала чимало людських долей, забрала життя у мільйонів людей та залишила трагічні згадки у пам’яті наступних поколінь. Жахливі події тих буремних років не оминули і місто Лодзь, яке нацисти швидко окупували та де звели концтабір, в якому нищили та знущалися над євреями, розповідає сайт ilodz.com.  

Людські долі, злочини нацистів та всі події, пов’язані зі страшним геноцидом єврейського народу у двадцятому столітті досліджували чимало вчених, щоб розповісти всьому світові правду. Серед них був і Люціан Доброшицький. 

Біографічні відомості про Люціана Доброшицького 

Майбутній вчений та історик, спеціаліст у галузі сучасної польської та польсько-єврейської історії народився у січні 1925-го року у бідній родині лодзьких ткачів. Його батьки та дідусь з бабусею також були звичайними ткачами – мама працювала на фабриці з виробництва панчіх. У цій сфері працював і його старший брат, однак на шлях Люціана Доброшицького випала зовсім інша доля.  

Дитинство майбутнього вченого було нерадісним та злиденним. На жаль, про раннє життя Люціана Доброшицького відомо небагато. Відомо тільки, що коли нацистські війська наступали та швидко захоплювали польські міста, батько сімейства Фізель разом з старшим сином Олександром вирішили піти на схід – так само тоді вчинили представники влади Лодзі, як і інші мирні жителі міста. Вони перейшли лінію Бугу та опинилися на території, яка була підконтрольна СРСР.  

Згодом батько вченого повернувся до окупованого міста Лодзь, щоб бути поруч зі своєю родиною – дружиною та молодшим сином. Що стосується долі старшого брата Луціана, то він вирішив вступити до лав Червоної армії та воював.  

Нелегке життя у Лодзькому гетто 

Травень 1940-го року став переломним у житті звичайних мешканців Лодзі. Вся родина Доброшицьких, яка перебувала в місті, разом з іншими представниками єврейської громади опинилася в ув’язненні – їх усіх помістили у концентраційний табір, який розташувався у північній частині Лодзі.  

Всіх євреїв, яких німці спіймали у місті та його околицях, розмістили у закритому районі Лодзі на території всього кількох квадратних кілометрів. Їх німці використовували, здебільшого, для тяжкої та виснажливої рабської праці – задля виробництва всіх видів товарів для споживання, необхідних для життєдіяльності окупаційної влади Лодзі та військ Вермахту. Німці швидко передали табір у підпорядкування Морхедая Хаїма Румковського, який прагнув перетворити на максимально ефективне виробництво. Звісно, таке ставлення та рабська праця змушували ув’язнених євреїв протистояти – так серед них почали формуватися підпільні політичні групи.  

Люціана Доброшицького відправили працювати на виробництві солом’яного взуття. Як згодом писав вчений у своїх наукових працях, вияви протесту проти окупаційної влади та люди з комуністичними поглядами, які тут були, їх об’єднання, допомогли багатьом пережити Голокост. Це була боротьба за виживання та справжнє випробування Люціана Доброшицького. 

Як свідчать матеріали дослідників, Люціан Доброшицький вважав прихід Червоної армії “визволенням”, звільненням від неминучої смерті у страшних умовах. Фактично, так і було – випробування жахами табору, які довелося пройти Люціану Доброшицькому, завершила Червона армія. 

Роки після концтаборів 

Після визволення з табору майбутній вчений деякий час пробув у лікарні у Празі, однак це не допомогло йому повністю “підлатати” здоров’я. Завдяки зв’язкам йому вдалося потрапити також до санаторію у Нижній Сілезії, де він пройшов реабілітацію після табору.  

Через кілька місяців після цілковитого одужання Люціан Доброшицький потрапив до лав бойового товариства молоді. Жив тривалий час та працював у рідному місті Балути практично сам – за час окупації та табірних ув’язнень він втратив, на жаль, практично всіх родичів, друзів. Перші роки йому довелося прожити у так званому гуртожитку – невідомо достеменно, чи міг чоловік повернутися до свого рідного будинку, де він жив до війни із сім’єю. Та й чи був емоційно готовим до цього – також невідомо, адже життя у таборі завдало величезної травми йому, як і багатьом іншим в’язням, яким вдалося пережити геноцид єврейського народу. 

Окрім того, Люціан Доброшицький, будучи молодою людиною, юнаком, не втрачав бажання розвиватися та навчатися. Навіть попри те, що йому довелося пережити, його не покидали амбіції, потреба у розвитку, розширенні кругозору. Однак ключову роль зіграло те, що Люціан Доброшицький прагнув долучитися до відбудови рідного краю, всіляко допомагати у відновленні нормального життя, а ще – дослідженнях. На зацікавлення історичними розвідками вплинуло те, що у гуртожитку майбутній вчений ділив житлову кімнату з ще одним дослідником історії трагедії євреїв під час Другої світової війни.  

Наукові дослідження Люціана Доброшицького 

Нелегкі події, які випали на долю Люціана Доброшицького, втрата рідних та скалічення людських долей, руйнування рідної землі, вплинули на формування його світогляду, а також бажання досліджувати історію. Ба, більше того – історію саме сторінок геноциду євреїв, правду про який потрібно було розповісти всьому світові. 

Тож Люціан Доброшицький після цих подій взявся за ретельне вивчення історії. Здобув відповідну освіту, а тоді – активно взявся за дослідження. Досліджував, передусім, легальну та нелегальну польську пресу, яка друкувалася у період Другої світової війни, а також знищення польського єврейства.  

Йому належить робота над скороченою версією хроніки Лодзького гетто, а у 1967-му році він отримав запрошення працювати науковцем у Єрусалимі. Через три роки після цього, у 1970-му, він емігрував до Сполучених штатів.  

Тут, у Нью-Йорку, Люціан Доброшицький разом зі своєю сім’єю поселився та прожив багато років. Паралельно він продовжував невтомно працювати – був членом наукового колективу Інституту єврейства YIYO, який займається вивченням, збереженням та викладанням культурної історії єврейського життя у Східній Європі, Німеччині та Росії. У цей період його ім’я стає впізнаваним у науковому світі, а за його дослідження дослідника згадують у титрах документальних фільмів та численних подяках. 

Та це був не єдиний проєкт, над яким працював Люціан Доброшицький. Паралельно він працював над програмою вивчення Голокосту в університеті Єшива – приватному єврейському ортодоксальному університеті, чотири камуси якого розміщувалися у Нью-Йорку.  

Одним з найбільших досягнень вченого вважається публікація зібраних розповідей про життя євреїв, які перебували під німецькою окупацією в Лодзі, а також повсякденних записів про життя в гетто, яке називають другим за величиною єврейським гетто в окупованій нацистами Європі. Ця наукова праця отримала назву “Хроніка Лодзького гетто”. Працю було перекладено англійською мовою та опубліковано одним з нью-йоркських видавництв.  

У 2006-му році Люціана Доброшицького було посмертно відзначено історичною нагородою журналу “Політика” з нагоди 50-річчя заснування.  

Внесок Люціана Доброшицького в дослідження історії геноциду польських євреїв неможливо переоцінити. Вчений на власному досвіді та титанічною працею здійснив величезне наукове дослідження, яке відкриває всьому світові жахливу правду про трагічні події років Другої світової війни.  

.,.,.,.