6 Лютого 2023

Найбільша пандемія двадцятого століття: історія іспанки, яка сколихнула Лодзь

Related

Традиційна кухня Лодзі: головні фірмові страви міста

Приїжджаючи у будь-яке місто, ми, в першу чергу, завжди...

Епідемія холери у Лодзі: як забута хвороба минулого вбивала людей

Доля підготувала людству чимало випробувань, серед яких чи не...

Унікальна пам’ятка Лодзі: історія міського Пальмового будинку

Кожному туристові, який приїжджає до Лодзі у пошуках пригод...

Топ найвідоміших: історія лодзьких синагог

Лодзь - багатокультурне місто, в якому проживають представники різних...

Творець польського “Відьмака”: історія Анджея Сапковського

Мабуть, в Європі не знайдеться жодної людини, яка б...

Share

Безумовно, іспанка – найбільша пандемія, яку довелося пережити людству у двадцятому столітті та найбільша за смертністю пандемія грипу усіх часів. За різними оцінками, у двадцятому столітті від іспанки загинуло до ста мільйонів осіб – страшні цифри, які сколихнули цілий світ. Захворювання не оминуло і великі польські міста – зокрема, Лодзь, розповідає сайт ilodz.com

Медицина не стоїть на місці і сучасні можливості дозволяють успішно долати навіть найстрашніші захворювання, однак ще в двадцятому столітті це все було зовсім по-іншому. Пригадуємо, якою була епідемія іспанки, чим було небезпечним захворювання та інші цікаві факти про іспанку.  

Походження іспанки, або звідки до Лодзі потрапив вірус 

Іспанка з’явилася раптово, як і будь-яке інше захворювання, яке набуло масштабів епідемії. Медицина в ті роки не знала ефективних способів лікування, тому не могла протидіяти швидкому росту заражених, а проблеми додавали країни, які замовчували реальну ситуацію з розповсюдженням захворювання. Наслідки такого замовчування та незнання були трагічними: історики стверджують, що хвороба забрала більше життів, ніж  Перша світова війна. 

Дослідники стверджують, що так звана “іспанка” зародилася у військових казармах у роки Першої світової війни. Спершу хворіли солдати, які перебували в одному приміщенні – тісних казармах пліч-о-пліч, через що іспанка швидко передавалася від носія до нової людини. З такими темпами захворювання швидко вийшло за межі військових казарм та стало вражати цивільних. Так, стрімко передаючись від людини до людини, хвороба швидко заполонила Європу, діставшись Лодзі та низки інших польських міст. 

Тут одразу варто розвіяти популярний міф про те, що іспанка начебто бере свій початок з Іспанії: насправді, тогочасні іспанські ЗМІ не контролювала військова цензура, через що в країні вільно поширювали інформацію про справжню статистику поширення хвороби. В інших європейських країнах та навіть у США про реальну картину мовчали і зазвичай оприлюднювали дані пропаганди – передусім, щоб не сіяти паніку серед населення.  

Іспанка серед військових 

Як ми вже згадали вище, вірус іспанки почав мутувати у військових умовах. Атакувала міста Європи та Лодзь в тому числі іспанка чотирма хвилями – перша розпочалася навесні 1918-го року. Вважається, що це була найлегша хвиля хвороби з помірною кількістю померлих та відносно легкими симптомами перебігу. 

Влітку ситуація була гіршою – вірус мутував і розпочалася друга хвиля, яка була набагато страшнішою та трагічнішою для поляків, аніж перший удар іспанки. Третя хвиля датується початком 1919-го року, а четверта була здолана людством через рік після цього.  

У світі навіть відоме ім’я людини, яка начебто першою захворіла на іспанку, – це був Альберт Гітчел, військовий кухар. Чоловік поскаржився спершу на лихоманку, кашель та головний біль, і від нього вірус швидко “повалив” практично всю військову базу, де працював кухар.  

Цікавим є той факт, що країни-учасники військового конфлікту намагалися всіляко “відхреститися” від поширення хвороби. Так, іспанці вважали, що іспанка зародилася в Франції, а от поляки називали захворювання “волинкою”, “українкою” або “більшовицькою хворобою”, вказуючи таким чином, що вважають джерелом походження захворювання країну, на чолі якої в той час стояли більшовики.  

Як не дивно, науково-технологічний процес сприяв поширенню вірусу – через потяги, дирижаблі та швидкісні кораблі захворювання потрапило у всі куточки планети. Однак, звісно ж, ключову роль у цьому відіграло масове переміщення військ країн-учасників Першої світової війни.  

Симптоми іспанського грипу, який забирав життя лодзян 

Осінь 1918-го року виявилася доволі складним періодом для мешканців Лодзі. Саме в цей період іспанка набрала глобального характеру – вона вразила практично всі земні континенти та характеризувалася доволі складним перебігом та численними серйозними ускладненнями.  

В історичних джерелах можна знайти інформацію, що люди, які ставали “жертвами” пандемії, скаржилися на сильний кашель, озноб, головний біль, високу температуру та нудоту. Також захворювання призводило до пневмонії, енцефаліту та навіть коми. Зрештою, у багатьох випадках іспанка завершувалася смертю. 

При цьому методи лікування іспанки були дуже примітивними, а сам вірус був високопатогенним. У Лодзі, на жаль, в той період не було достатнього рівня медицини, аби вчасно діагностувати та надавати необхідну допомогу хворим, а більшість смертей траплялося вже на вторинному етапі, коли розвивалася бактеріальна легенева інфекція, спричинена вірусним захворюванням. 

Справжнім “рятівником” у боротьбі з захворюванням міг стати “Пеніцилін”, однак до лодзьких аптек медичний препарат потрапив тільки у тридцятих роках двадцятого століття. До того часу, на жаль, хвороба встигла забрати життя сотень тисяч людей у різних куточках Європи.  

Прикрими також були результати “тіньової” боротьби з захворюванням, коли народні цілителі призначали пацієнтам неправильне лікування. Були випадки, коли хворим робили клізми та інгаляції отруйними газами, однак такі методи, звісно ж, тільки шкодили хворим на іспанку. 

Як іспанка “штурмувала” польські міста? 

Польські міста зазнали чимало епідемій – віспа та чума завдали чимало лиха та забрали життя низки людей. Нова хвороба, іспанка, на жаль, також не оминула Польщу, в тому числі, Лодзь, де загадкове і страшне захворювання викликало чималу тривогу. Навіть панувала думка про те, що іспанка – це новий різновид чуми, який був просто трохи менш серйозним.  

Масштаби того, наскільки Польщу та окремі міста “штурмувало” захворювання, залишаються і досі достеменно невідомими. Дослідники історії вважають, що на таку ситуацію вплинуло те, що у країні тоді панувала складна політична ситуація, а також складна доля країни під час буремних подій Другої світової війни. Офіційних даних та статистики в Польщі та окремих містах, зокрема, в Лодзі, не збереглося. Надійним джерелом інформації про перебіг іспанки в Лодзі можуть стати публікації у тогочасній пресі, згідно з якими, симптоми захворювання тут не надто відрізнялися від тих, які виявляли у хворих інших європейських країн.  

Фіксували захворювання як серед військових, так і серед цивільного населення, яке не могло правильно реагувати на загрозу та не знали, як вберегти себе від можливого зараження.  

У Лодзі перші спалахи нового захворювання виникли приблизно в той же самий період, коли і в інших куточках країни. Вчені вважають, що “докидали дров у вогонь” тогочасні засоби масової інформації, які жахали лодзян моторошними заголовками про незвідану хворобу. Часто польська преса і розповідала про реальні історії людей, які захворіли на іспанку, однак навряд чи це виконувало інформаційну функцію – радше, газети “хайпували” на цьому.  

Страшний вірус припинив поширення так само раптово, як і розпочався. Існує теорія, згідно з якою, вірус 1918-го року дуже швидко мутував до менш летального штаму. Таку теорію висувають через те, що грип часто має тенденцію ставати менш летальним – носії смертельно небезпечних штамів помирають, через що серйозний штам не має змоги поширюватися далі.  

.,.,.,.