Складно собі уявити навіть, що ще кілька століть тому люди не мали змоги отримати професійні медичні послуги. У пошуках засобів полегшення перебігу тієї чи іншої хвороби доводилося звертатися до методів народної медицини, шукати цілителів, які послуговувалися “підручними” засобами та тим, що давала природа, аби допомогти хворим. Звісно, таку медицину важко назвати ефективною, однак тривалий час вона була саме такою, розповідає сайт ilodz.com.
З розвитком технологій, суспільних потреб та зростанням рівня освіти почала зароджуватися професійна медицина. Як формувалася медична система в Лодзі, з чого все починалося та інші цікаві факти з історії розвитку медицини в місті – читайте у матеріалі нижче.
Кваліфікованої медицини у Лодзі не існувало аж до 19-го століття
Ще станом на початок 19-го століття у Лодзі практично не існувало системи охорони здоров’я населення. Попри це, хвороби ніхто не скасовував і чимало людей гинули від захворювань, від яких просто нікому було лікувати. Ясна річ, заможні мешканці Лодзі мали змогу для себе та своїх родин організувати поїздку до лікарів у Стрикуві чи Ленчиці, однак для бідних верств населення та звичайних робітників така можливість була недоступною.
З роками і в Лодзі почали з’являтися перші лікарі – хірурги та фельдшери. Вони піклувалися про здоров’я мешканців міста та його околиць, надавали консультації, призначали лікування. Але, як і у вищезгаданому випадку, бідні люди були змушені шукати інших шляхів, щоб подбати про себе, – вони, здебільшого, зверталися за допомогою до “тіньових” лікарів – знахарів та цілителів.
Проблеми охорони здоров’я в Лодзі на початку 19-го століття
Лодзь – місто індустріальне, і у дев’ятнадцятому столітті воно активно розбудовувалося за рахунок заводів та численних виробництв. Умови праці там були доволі важкими – робітники тяжко та багато працювали, через що почали частіше хворіти та скаржитися на самопочуття. Відтак – значно погіршилися і умови охорони здоров’я в місті. Додавали жаху до ситуації і часті спалахи холери, які забирали життя у працівників та звичайних мешканців міста.
Що стосується самих роботодавців – тодішніх капіталістів-промисловців – то вони не надто піклувалися про стан своїх робітників. Вважалося, що працівника, який захворів, можна легко замінити на іншого – людей було вдосталь, всім була потрібна робота та кошти. Тож справа залишалася тільки за вимогами, які б могли диктувати самі представники робочого класу.
Так, з часом вони почали вимагати належні умови праці та догляду, та й самі роботодавці почали розуміти, що для належної роботи виробництв потрібно краще піклуватися про своїх підлеглих. Тут і постало питання про налагодження медичної системи у Лодзі.
Перші аптеки та лікарні в Лодзі, або зародження системи охорони здоров’я
У цей же період постало питання про будівництво першої лікарні в місті. Цьому передувала ще одна знакова подія – це відкриття першої аптеки, яку було засновано у 1829-му році зусиллями німецького магістра фармації Кароля Кетшона, яка запрацювала на сучасному проспекті Свободи.
Якщо ж говорити про перші медичні заклади Лодзі, то першою була лікарня святого Олександра на вулиці Станіслава, у західній частині Заводського ринку. Її було створено з ініціативи текстильного промисловця німецького походження Людвіка Гейера, який брав активну участь у налагодженні системи охорони здоров’я в Лодзі, а також за допомогою тодішнього очільника міста – мера Кароля Тангерманна, який у 1838-му році звернувся до урядових установ, аби відкрити першу лікарню в місті.
Людвік Гейер також був членом Громадянського холеричного комітету, який було створено через часті спалахи епідемії холери в Лодзі. Окрім того, чоловік активно брав участь в організації медичної та матеріальної допомоги для найбідніших мешканців міста, які були найбільш вразливими та найменш захищеними.
Вважається, що саме Людвік Гейер як промисловець і текстильний фабрикант одним з перших почав забезпечувати охорону здоров’я своїм службовцям. Так, у 1857-му році він, паралельно з Каролем Шайблером, організував лікарняну касу. Така лікарняна каса працювала завдяки внескам самих робітників та роботодавців, а з цим коштів утримувався професійний лікар. Крім того, такий фонд дозволяв хворому придбати ліки та отримати допомогу під час хвороби.
Налагодження системи охорони здоров’я у подальші роки
У наступні роки місто продовжувало розвиватися, зросли і суспільні запити до системи охорони здоров’я, відповідно, збільшувалися потреби у медицині. Дуже велику роль тоді зіграли місцеві фабриканти, які, щоб підтримувати охорону здоров’я в Лодзі, почали сприяти створенню фабричних лікарень. Також вони брали активну участь у суспільному житті міста – вкладали кошти в будівництво та відкриття освітніх закладів, спортивних організацій та медичних установ. Часто промисловці давали головне фінансування для відкриття спеціалізованих лікарень в Лодзі та в околицях міста.
Так, зокрема, завдяки фінансовому впливу промисловців, було відкрито лікарню для душевнохворих. Її заснували з ініціативи нащадка Людвіка Гейера – Еміля Гейера, який також доклав чимало зусиль для розвитку системи охорони здоров’я в Лодзі.
Вважається, що саме вищезгаданий Еміль Гейер активно сприяв створенню в місті Служби швидкої допомоги. Вона запрацювала у Лодзі у 1899-му році – ще одна знакова подія в розвитку системи охорони здоров’я. Спершу швидка допомога працювала лише для мешканців міста, однак деякі архівні дані свідчать про те, що служба часто не відмовляла у наданні допомоги і мешканцям прилеглих територій. Вважається, що Служба швидкої медичної допомоги в Лодзі є однією з найстаріших, адже вона стала третьою такою у Польщі (передував початок роботи аналогічних служб у Кракові та Варшаві).
У перші роки діяльності Служби швидкої допомоги в Лодзі послуговувалася лише трьома кінними екіпажами, кожен з яких був оснащений двома парами носилок. Так було до 1924-го року, коли на зміну кінним екіпажам в місті прийшли перші автомобілі, які були набагато швидшими та ефективнішими і дозволяли краще надавати допомогу тим, хто цього потребував.
У наступні роки медицина в Лодзі тільки набирала обертів. Вже на початку двадцятого століття, у 1905-му році, було відкрито першу дитячу лікарню. Вона вважалася доволі авторитетним медичним закладом високого рівня і відповідала всім сучасним на той час європейським вимогам та нормам. Засновниками дитячої лікарні були Едвард та Матильда Гербсти, які назвали заклад на честь своєї померлої доньки Анни-Марії.
З часом у Лодзі збільшувалася і кількість кваліфікованих робочих рук – професійного медичного персоналу. Так, вже на початку двадцятого століття у місті нараховували понад сотню лікарів-професіоналів, які дбали про здоров’я місцевих мешканців. Згодом зросла і кількість медичних установ Лодзі – їх кількість зросла до кількох десятків. Збільшилася і кількість спеціалізованих медичних установ, де надавали допомогу вузькопрофільні спеціалісти.
У наші час система охорони в Лодзі – одна з найкращих у всій країні. Крім того, тут навчають та щорічно випускають кваліфікованих фахівців у місцевому медичному університеті, який працює з 2002-го року.
