6 Лютого 2023

Лікарня імені Юзефа Бабінського – одна з найстаріших психіатричних в Польщі

Related

Традиційна кухня Лодзі: головні фірмові страви міста

Приїжджаючи у будь-яке місто, ми, в першу чергу, завжди...

Епідемія холери у Лодзі: як забута хвороба минулого вбивала людей

Доля підготувала людству чимало випробувань, серед яких чи не...

Унікальна пам’ятка Лодзі: історія міського Пальмового будинку

Кожному туристові, який приїжджає до Лодзі у пошуках пригод...

Топ найвідоміших: історія лодзьких синагог

Лодзь - багатокультурне місто, в якому проживають представники різних...

Творець польського “Відьмака”: історія Анджея Сапковського

Мабуть, в Європі не знайдеться жодної людини, яка б...

Share

Розвиток людства неможливий без всебічного розвитку медицини, відкриття нових способів лікування людських захворювань, винаходів та праць видатних лікарів. Особливе місце у розвитку медицини належить психіатрії – одній з найскладніших галузей медицини. Лодзь став свого роду осередком розвитку психіатрії у Польщі – саме тут діє одна з найстаріших психіатричних установ, яка має багатовікову історію, розповідає сайт ilodz.com

Так, лікарня імені Юзефа Бабінського у Лодзі – відомий медичний заклад, куди приїжджають на лікування психіатричних недуг з усіх куточків Польщі. Чим особлива лікарня та цікаві факти з її історії – читайте у матеріалі нижче.  

Засновники лікарні – місцева еліта 

Потужний спеціалізований медичний заклад на околицях Лодзі було засновано завдяки зусиллям представників місцевої еліти – групи місцевих лікарів, представників промисловості та інтелігенції Лодзі. Її було відкрито офіційно у 1902-му році як лікарню для душевнохворих та нервово хворих під назвою “Коханувка”. Очолював створення медичного закладу видатний лікар – доктор медичних наук та соціальний діяч Кароль Йоншер. До слова, свого часу Кароль Йоншер був справжньою людиною обов’язку та покликання – тривалий час надавав якісну медичну допомогу нужденним людям Лодзі, ініціював створення першої лікарні для робітників у місті.  

Станом на час відкриття лікарня у Лодзі стала лише третім медичним закладом такого плану у всій Польщі. Місцева еліта, зібравшись, обговорила головні проблеми агломерації та збільшення кількості покинутих психічно хворих людей. Ці люди у той період були практично покинутими напризволяще, адже влада не надто про них піклувалася. 

Перші пацієнти та перші роки діяльності клініки 

Лікарня розпочала свою роботу з прийняття п’яти десятків пацієнтів, які на той час розміщувалися у місцевому Домі для людей похилого віку та інвалідів. Першим директором новоствореної та щойно освяченої клініки призначили Яна Мазуркевича – відомого польського лікаря, психіатра та психолога, професора психіатрії та ректора Варшавського університету. 

Кращу людину на цю посаду годі й було шукати – Ян Мазуркевич прославився як засновник варшавської психіатричної школи, він був одним з першопрохідців у галузі психофізіології. Йому належить низка вагомих наукових праць, які спричинили справжній переворот в історії польської психіатрії.  

Лікарня була дуже потрібною у той час для мешканців Лодзі. Про це можуть розповісти навіть цифри – вже станом на 1903-й рік кількість пацієнтів зросла до майже двох сотень. Така кількість пацієнтів свідчила про неабиякий успіх справи – цифри майже удвічі переважали початковий план засновників клініки. Тому в наступних планах було найголовніше – максимально розширити лікарню, аби задовольняти потреби всіх, хто цього потребує.  

Подальші роки діяльності лікарні 

Керівництво дуже швидко реагували на запити суспільства, і тому вже у 1905-му році вдалося відкрити третій лікарняний павільйон. У травні 1907-го року трапилося горе – помер ініціатори створення психіатричної лікарні Кароль Йоншер. Після цього госпітальний комітет, який хотів вшанувати пам’ять свого наставника, коштами Лодзького товариства звели ще один лікарняний павільйон – його місткість становила 50 ліжок.  

Далі кількість ліжок у лікарні лише зростала. Зростали і рамки та завдання, які ставив перед собою колектив лікарні, – зокрема, у заданні стандартів лікування психічнохворих пацієнтів. Для цього тут запроваджували цікаві ініціативи – наприклад, у 1906-му році, тут було запроваджено форму “самообслуговування пацієнтів”, коли хворі у загалом доброму стані розміщувалися у прилеглих до установи господарських будівель, де за ними здійснювався щоденний медичний контроль. А у 1916-му році при лікарні було засновано лабораторію експериментальної психології.  

Що вже й казати про технічне обладнання лікарні – на той час її забезпечення всім необхідним приладдям було на найвищому рівні. Так би було й далі, однак Друга світова війна стала на заваді розвитку лікарні та впровадженні нових технологій та підходів до лікування психічнохворих пацієнтів. 

Друга світова війна для лікарні, або як установа перетворилася у місце злочину нацистів 

Перша світова війна для лікарні була нищівною – постраждали практично всі будівлі при клініці. Однак, навіть попри продовжуваність війни, вона і далі працювала заради благополуччя пацієнтів. Зовсім іншими же ж були наслідки для лікарні події іншої, страшнішої, війни. 

Друга світова війна стала трагічною для прогресивної психіатричної лікарні у Лодзі. Фактично, з приходом нацистів на ці землі клініка стала місцем страшного злочину, скоєного проти людства. 

Все почалося з 1940-го року, коли ввелася заборона випускати хворих із лікарні, пацієнтам почали погрожувати жорстокою фізичною розправою над ними. При цьому окупаційна влада не забороняла приймати до установи нових хворих.  

Згодом вийшов указ, згідно з яким відбувалася “евакуація” всіх хворих з лікарні, крім представників німецької національності. Поляків та євреїв силоміць почали вивозити з установи у ліси, де жорстоко розправлялися з ними – умертвляли вихлопними газами. Так всього за три дні було знищено близько п’яти сотень людей. 

Згодом провели ще одну таку “евакуацію” – вивезли решту хворих, не залишивши після свого страшного злочину ні сліду. Лікарня почала пустувати та занепадати – нацисти не тільки нищили безневинних пацієнтів установи, а й завдали серйозних матеріальних збитків – повністю зруйнували наукову бібліотеку, архів справ та лікарняних ліжок. Нацисти спустошили деякі павільйони та майстерні, які належали лікарні. Фактично, окупаційна влада повністю зруйнувала життя клініки та лікування психічних захворювань. 

Лікарня після війни та у сучасності 

Після війни сюди, фактично, прийшов новий окупаційний режим на зміну попередньому. Цього разу це була радянська влада, яка перетворила колишню лікарню для психічнохворих у звичайний військовий госпіталь, щоб надавати медичну допомогу солдатам, які постраждали під час нещодавніх воєнних дій. 

У 1953-му році лікарню для психічнохворих у Лодзі присвятили Юзефові Бабінському – французькому лікарю польського походження, неврологу, який працював у галузі нейрохірургії.  

У повоєнні роки лікарню знову продовжували збільшувати – зростала кількість лікарняних місць, відкривалися нові відділення.  

Дуже інтенсивними для розвитку лікарні стали 1962-1966-ті роки. У цей час лікарня збагатилася чотирма новими медичними корпусами, які були типовими психіатричними павільйонами. Кожен з цих павільйонів мав по два окремих відділення, кожне з яких розміщувалося на своєму поверсі. А з 1967-го року на базі одного з корпусів лікарні запрацювала ще одна психіатрична клініка. 

У сучасності психіатрична лікарня у Лодзі стала незалежним державним закладом охорони здоров’я. У наші дні тут – понад шість сотень лікарняних ліжок, діє кафедра психіатрії та невротичних розладів. Це – одна з найбільших та найвідоміших психіатричних лікарень у всій Польщі, яка щорічно допомагає людям у лікуванні найскладніших проблем психіатрії.  

.,.,.,.