Комунізм та соціалізм мали широкий вплив на низку європейських країн. Не оминули вони і Польщу та одне з найбільших міст Лодзь, де свого часу, після приходу червоноармійців, встановили низку пам’ятників, пише сайт ilodz.com.
Такі пам’ятники з плином часу втрачали свою актуальність та роль у житті містян. Змінився час та змінилася ідеологія, і про червоноармійців у Лодзі практично вже ніхто не пам’ятає, а старі комуністичні пам’ятні знаки назавжди зникли з вулиць нашого міста.
Які пам’ятники червоноармійцям та партії було встановлено у Лодзі та цікаві факти про них – читайте у матеріалі нижче.
Чому пам’ятники червоноармійцям встановлювали у Лодзі?
Передусім, варто розпочати наш екскурс в минуле з пам’ятника-монумента подяки Червоній армії. Його було встановлено у 1945-му році у місцевому парку, названому на честь князя Юзефа Понятовського. Парк на честь Юзефа Понятовського був одним з найпопулярніших місць дозвілля та відпочинку у Лодзі, тож саме тут, де було людно, радянська влада вирішила встановити монумент, який мав би нагадувати мешканцям цього міста та його гостям про визволення від нацистів.
Так, керівництво тогочасної Лодзі буквально отримало наказ, в якому йшлося про необхідність встановити пам’ятник у знак подяки червоноармійцям. Лодзі “пощастило” стати одним із кількох польських міст, де вирішили встановити пам’ятники такого плану.
Парк імені Юзефа Понятовського був обраний недаремно. До цього тут височів інший монумент – пам’ятник Станіславу Монюшку, який у 1938-му році знесли нацисти. Подальша доля пам’ятника Станіславу Монюшку, на жаль, невідома.
Чому монумент подяки Червоній армії не “прижився” у Лодзі?
Відкриття пам’ятника у парку було грандіозним – радянським політикам потрібна була масованість та увага суспільства. Сюди приїхали цілі делегації політичних та громадських діячів, представники профспілок, студенти та учні. Виступали на церемонії відкриття і військові – генерали, майори. Запросили навіть оркестр, під супровід якого покладали квіти та проводили парад.
Чи ніс якусь архітектурну цінність цей пам’ятник – важко сказати. Досі точно невідомі імена учасників архітектурної групи, які працювали над розробкою монумента, достеменно відомо тільки про те, що одним з проєктантів був місцевий скульптор Вацлав Волошевич. Зусиллями скульпторів зробили бетонний обеліск з висотою у чотирнадцять метрів, на вершині якого красувалася червона зірка, а на основі виконано напис російською мовою.
Пам’ятник не просто не влаштовував громадськість – його спробували знести вже через рік після установлення. Прогримів потужний скандал за участі членів Корпусу національної оборони, які організували цілу операцію зі знищення монумента – навіть отримала назву ця подія “Начальник”. Активісти підірвали пам’ятник – вибух був настільки потужним, що зруйнував обеліск та перетворив монумент у купу уламків.
1950-го року одного з організаторів знищення скульптури затримали та засудили до п’ятнадцяти років позбавлення волі. А для настанови іншим активістам, охочим зруйнувати скульптуру, провели спеціальну демонстрацію, на якій засудили руйнування монумента. Супроводжувалося це все і публікаціями, в яких критикували руйнівників, однак згодом такі акції стихли, бо схожі напади на червоноармійські пам’ятники почали відбуватися і в інших польських містах. Проте охороняти відновлену скульптуру не припинили – доти, доки у 1992-му році у Лодзі не прийняли резолюцію про демонтаж скульптури.
Нові спроби встановити пропартійні скульптури в Лодзі та чим вони закінчилися
Невдача з пам’ятником на честь подяки червоноармійцям не зупинила радянську владу зі встановленням пропартійних скульптур у різних куточках Польщі. Так, 1950-го року у пасажі Рубінштейна у Лодзі встановили пам’ятник Робітникам.
Це була гіпсова скульптура, виконана місцевими архітекторами, серед яких був вищезгаданий Вацлав Волосевич, а також Антоній Білас та Юзеф Старжинський. Пам’ятник вирішили встановити прямо посеред пасажу – скульптура сягала 3,5 метра у висоту, та розміщувалася на спеціальній платформі на постаменті. Як вже міг здогадатися наш допитливий читач, це була цілком типова для радянського періоду скульптура у вигляді робітника з прялкою та молотом та прапором, на якому було візуалізовано шестирічний план. Абсолютно типова річ для радянського часу – схожі пам’ятники тоді з’являлися у різних куточках Польщі та інших країн.
Справжньою “вишенькою на торті” був напис “Вперед до боротьби за соціалізм” та скульптура голуба миру.
І ця скульптура не знайшла прихильників серед однодумців. На додачу у Польщі провели ще й сфальсифіковані парламентські вибори у 1952-му році, через кілька днів після яких під пам’ятник у пасажі також заклали вибухівку. Вибух був доволі потужним – він вщент знищив постамент та пошкодив скульптури робітників.
Цього разу місцева влада вирішила не відновлювати пам’ятник – його залишки швидко розібрали, і дуже швидко знайшли винуватців інциденту. За підсумками розслідування, знайшли кількох підлітків, яким присудили від року до дев’яти позбавлення волі.
Так завершилася історія ще одного радянського пам’ятника у Лодзі.
Завершення епохи, або доля ще одного комуністичного пам’ятника у Лодзі
1964-го року у Лодзі встановили ще один комуністичний пам’ятник – цього разу на честь Юліана Мархлевського, польського діяча польських та міжнародних революційних робітників та комуністичного руху.
Як і попередні вищезгадані комуністичні пам’ятники у Лодзі, це мала бути типова радянська скульптура з використанням типових для того часу художніх деталей. Концепція монумента передбачала групу з кількох бронзових скульптур, які сягали висотою чотирьох метрів. Ці скульптури – це було втілення постаті самого Юліана Мархлевського, а також двох робітників та жінки з немовлям на руках. У правій руці Мархлевського була книга, а лівою рукою комуністичний діяч вказував на центр міста Лодзь. На самому постаменті також красувався напис, який повідомляв, що це скульптури на честь Юліана Мархлевського – “непохитного революціонера, міста Лодзь та його земляків”.
Над проєктом працювали місцеві скульптори – знаменита Ельвіра Захерт-Мазурчик та Єжи Мазурчик. Передував цьому цілий архітектурний конкурс на створення концепції монумента.
Пам’ятник комуністичному революціонерові простояв на площі Старий Ринок у Лодзі менше тридцяти років. Після кардинальних змін у політиці країни у 1991-му році монумент вирішили зняти з площі та передати на місцеві склади. Так завершилася історія ще одного комуністичного пам’ятника у Лодзі, який назавжди лишився у минулому.
Практично усі комуністичні пам’ятні знаки у Лодзі мали типовий вигляд та задум, які мали виключно пропагандистську роль та повинні були нагадувати містянам та відвідувачам міста про те, наскільки “багато” робить комуністична влада для Лодзі. Однак через численні зміни у політичному житті країни та через несприйняття громадськістю таких монументів вони стали лише частинкою історії, про яку пам’ятає далеко не кожен. Тим не менше, свого часу ці символи були частиною життя міста і красувалися на його вуличках та парках.
