7 Лютого 2023

Художник, який відстоював польські синагоги: історія Якуба Мончника

Related

Традиційна кухня Лодзі: головні фірмові страви міста

Приїжджаючи у будь-яке місто, ми, в першу чергу, завжди...

Епідемія холери у Лодзі: як забута хвороба минулого вбивала людей

Доля підготувала людству чимало випробувань, серед яких чи не...

Унікальна пам’ятка Лодзі: історія міського Пальмового будинку

Кожному туристові, який приїжджає до Лодзі у пошуках пригод...

Топ найвідоміших: історія лодзьких синагог

Лодзь - багатокультурне місто, в якому проживають представники різних...

Творець польського “Відьмака”: історія Анджея Сапковського

Мабуть, в Європі не знайдеться жодної людини, яка б...

Share

На початку двадцятого століття єврейська громада Лодзі була дуже активною. Серед лодзьких євреїв було чимало талановитих і видатних діячів науки, культури та мистецтва, серед яких через трагічні події Другої світової війни чимало назавжди відійшли у небуття, пише сайт ilodz.com.

Серед таких імен талановитих євреїв з Лодзі у минулому – художник Якуб Мончник. Яким був життєвий шлях митця, цікаві факти про його творчість та власну боротьбу – читайте у матеріалі нижче.

Любов до мистецтва з дитинства

Народився майбутній художник 1905-го року у Лодзі, у багатодітній родині хасида та звичайного робітника Олександра (батько хлопчика працював лакувальником меблів). На дитинство художника припали події Першої світової війни – у цей час сім’я вирішила знайти безпечніше місце і подалася до села неподалік від міста Кельце. Історики вважають, що переїхати родину змусили фінансові труднощі, однак достеменні причини переїзду сім’ї невідомі.

Попри складний переїзд і звикання до умов життя в новому місті, юний Якуб швидко знайшов для себе справу до душі. Саме тут хлопчик почав своє знайомство з мистецтвом – першим його захопленням була драматургія. Швидко він знайшов однодумців серед однолітків та взявся разом з ними самостійно ставити театральні вистави. Проте сім’я не затрималася у Кельце ненадовго і повернулася до рідного міста.

Тут, у Лодзі, Якуб познайомився зі студентом-художником, який завіз хлопця до Варшави. Зацікавившись розповідями про творчість і захопившись його роботами, Якуб починає цікавитися художнім мистецтвом і залишається у столиці, де бачить більше можливостей для саморозвитку та отримання належної освіти. Якуб Мончник добре розумів, що у Варшаві куди більше шансів розвинути свій талант, аніж у рідному місті.

Перші виставки робіт в житті Якуба Мончника

Для того, щоб прокласти собі дорогу у захопливий світ мистецтва, Якуб Мончник вирішив отримати належну освіту. Тоді він вступив до Школи образотворчого мистецтва (сучасна Академія образотворчих мистецтв, найстаріша польська художня школа), і почав працювати у столиці, однак туга за рідними та домом змусили хлопця повернутися додому, у Лодзь.

У рідному місті Якуб Мончник спробував малювати свої перші картини. Перебуваючи у Лодзі, художник знайшов і своє кохання – одружився з дочкою кравця Сонею, після чого подружжя переїхало у Париж, де шукали кращої долі та можливостей для розвитку та роботи у майбутньому.

У французькій столиці Якуб Мончник продовжував працювати над своїми картинами. Він багато малював і результатом цієї плідної праці стало проведення першої виставки його робіт у Парижі у 1931-му році у стінах престижної картинної галереї Jeune Europe. Виставка привернула увагу багатьох любителів мистецтва, тож згодом картини художника знову виставили у цій галереї. Це був період слави для митця, адже після цього його роботи буквально мандрували країною – картини Якуба Мончника представили у багатьох французьких комунах, у різних куточках Франції, поруч з художніми творіннями інших відомих митців.

Боротьба за єврейські синагоги у Польщі

У талановитого і вже добре відомого художника з часом з’явилося чимало впливових друзів. Серед них – журналіст єврейського походження з Польщі Герш Фенстер. Журналіст відстоював єврейську культуру у Польщі, турбувався про збереження давніх традицій та святинь єврейської громади, тож у 1937-му році він запропонував художнику роботу над спільним проєктом, покликаним зберегти єврейські синагоги у Польщі.

На той час у багатьох країнах Європи зростали ідеї антисемітизму, звісно, не без впливу Німеччини, у якій зароджувався нацистський режим. Так-от, Герш Фенстер ретельно вивчав питання збереження у таких умовах єврейських синагог у Польщі. Він запропонував Якубові Мончнику створити спільне видання – книгу, яка б розповідала про синагоги у різних куточках країни. До такої ідеї його спонукав страх, що ці єврейські святині можуть бути зруйновані. Страх не був безпідставним – на той час схожий сценарій подій вже реалізували у Німеччині, спалюючи та знищуючи єврейські синагоги по всій країні.

За задумом друзів, Герш повинен був працювати над текстом до книги, а Якуб – ілюструвати її. Згодом обидвоє поїхали на батьківщину, у Польщу, де об’їздили чимало міст – Тарнув, Сандомир, Курів, Завохвіст, Лодзь та інші міста. Мандруючи куточками Польщі, вони працювали спільно над налагодженням зв’язків з різноманітними єврейськими організаціями, проповідуючи необхідність збереження єврейської культури та релігійної спадщини.

Задум був доволі амбітним, а ідеї знайшли підтримку в організаціях, однак існувала проблема – бракувало коштів для реалізації. Через це Якубові Мончнику довелося повернутися до Парижа лише з десятьма роботами замість запланованих сорока. На жаль, проєкт так і не вдалося реалізувати – збереглися лише кілька фоліантів з його художніми працями, а нотатки Герша Фенстера і зовсім канули в історії.

Подальше життя художника та трагічна доля його картин

Через кілька років після цього розпочалася Друга світова війна. Якуб Мончник не міг залишатися осторонь жахливих злочинів нацистів і прагнув бодай якось допомагати у боротьбі. Так, він став одним з учасників французького руху опору, що був спрямований проти німецько-італійських окупантів та колабораціоністів, які допомагали німецьким нацистам знищувати євреїв.

1943-го року Якуба Мочника разом з дружиною заарештували. Спершу їх відправили до славнозвісного нацистського табору Дрансі, де вони очікували на транспортування до таборів смерті за межами Франції. Через деякий час Якуба разом з дружиною відправили до Освенціма, а через два роки його розлучили з коханою, транспортувавши художника до табору Матгаузен в Австрії. Депортували його туди голодуючим, у рамках форсованого маршу (так званого “маршу смерті”). Йому довелося пройти чималий шлях через хуртовини, щоб потрапити до поїзда, який, зрештою, доправив його до табору Матгаузен. Через пів року союзні війська зільнили цей табір, однак серце Якуба Мончника не витримало – він дочекався бажаної свободи і через чотири дні помер, виснажений муками та горем пережитих у таборі трагедій.. 

Разом з художником канули в лету і більшість його робіт. Нацисти знищили понад половину картин Якуба Мончника, до наших днів вдалося зберегти лише невелику частину з його багатого доробку – вони зберігаються у стінах Музею історії та мистецтва Юдаїзму в Парижі. 

Також сучасний поціновувач мистецтва може побачити роботи художника на сторінках онлайн-проєкту “Мончник”. Він присвячений фоліантам Якуба Мончника, створеним під час проєкту зі збереження єврейських синагог у Польщі. Це, зокрема, зображення синагоги Завіхост, Курівської синагоги, Ісааківської синагоги у Кракові, Вишогрудської синагоги та кількох інших єврейських святинь.

На жаль, і велика частина цих синагог, які прагнув зберегти художник разом з колегою-журналістом, також була зруйнована під час Другої світової війни. Однак сучасні дослідники історії високо оцінюють зусилля митця, докладені задля збереження єврейської культури, а його ідеї стали знаком боротьби з безжальним ворогом, який нищив все на своєму шляху.

.,.,.,.