У польській Лодзі каву почали пити тоді ж, коли і в інших європейських містах. Тоді ж більшість кав’ярень, закладів, де можна було скуштувати різноманітні варіації цього ароматного напою, були по-справжньому культовими місцями – тут не просто пили каву, а й розмовляли на всілякі теми, розвивали мистецтво, науку та культуру. Кав’ярні були місцями збору місцевої еліти, яка працювала над вирішенням тих чи інших проблем, пише сайт ilodz.com.
Одним з таких культових місць у Лодзі була старовинна кав’ярня “Honoratka”, яку, на жаль, не вдалося зберегти до наших днів. Чим був особливий цей заклад, хто його відвідував свого часу та інші цікаві факти з його історії – читайте у матеріалі нижче.
Кав’ярня, яка була єдиною приватною у Лодзі
Заклад під назвою “Honoratka” – це по-справжньому легендарне місце у старій Лодзі. Її було відкрито ще у далекі повоєнні роки у приміщенні старовинної кам’яниці, яку датують ще дев’ятнадцятим століттям. Тутешній відвідувач чи турист з інших міст та країн одразу міг побачити цей заклад, прогулюючись центральною частиною Лодзі, адже розміщувалася кав’ярня на першому будівлі кам’яниці на вулиці Станіслава Монюшка. Колись це місце було більше відоме як пасаж Мейєра, одна з найменших вуличок Лодзі, яка сягає довжиною лише кількасот метрів.
На той час кав’ярня “Honoratka” – це була одна з перших та єдиних приватних закладів такого плану. Заснували її 1948-го року мешканці Варшави Квятковська та Помірська, які у середині 1950-х років передали свій бізнес у власність Стефанії та Болеслава Бруздзінських – подружжя, яке мешкало у Лодзі.
Кав’ярня “Honoratka” – місце зустрічі тогочасної польської богеми
Без сумнівів, культовий заклад “Honoratka” став місцем збору тогочасної польської богеми. Кожна видатна людина того часу, яка народилася та діяла у Лодзі, або ж просто приїжджала сюди, мала за обов’язок відвідати легендарну місцину, зустрітися з колегами за чашкою запашної кави та обговорити актуальні питання та проблеми своєї галузі. Так у кав’ярні “Honoratka” з’явилися постійні відвідувачі, які по-особливому ставилися до цього місця.
Серед таких постійних відвідувачів культового закладу – відомі кінорежисери та сценаристи Антоній Богзевич, Леонард Бучковський, продюсер Тадеуш Хмілевський, актор театру та кіно Збігнєв Цибульський, сценарист Єжи Гофман та низка інших відомих тогочасних польських діячів. Серед них – левова частка діячів кінематографу, актори театру та кіно, режисери, сценаристи та продюсери. Воно й не дивно – у Лодзі здавна розвивався кінематограф та діяла відома польська кінематографічна школа, яка подарувала світові низку відомих постатей.
Окрім того, атмосфера цього закладу приваблювала увагу місцевих лікарів, вчених, юристів та музикантів. Деякі архівні джерела свідчать про те, що побувати у кав’ярні “Honoratka” було своєрідним обов’язком усієї місцевої богеми. Заходили сюди частенько під впливом реклами та популярності закладу і місцеві студенти.
Місце, де народжувалися ідеї
Крім того, культовий заклад “Honoratka”- це місцина, де не просто збиралися видатні діячі культури та кінематографу, науки та мистецтва. Це також стало місцем, де по-справжньому народжувалися нові ідеї та нові “союзи” – так, з історії відомо, що саме в цьому закладі свого часу познайомився зі своєю майбутньою дружиною Роман Полянський.
Крім того, у кав’ярні “Honoratka” народжувалися ідеї для майбутніх шедеврів кінематографу. Так, відомо, що саме будучи у цьому закладі, у молодого талановитого Януша Моргенштерна виникла ідея створення стрічки “До побачення, до завтра” (1960), повнометражного дебюту Романа Полянського “Ніж у воді” (1961) та інші.
Як “Honoratka” стала майданчиком для зйомки кінофільмів у Лодзі?
“Honoratka” – місце не тільки збору та зародження ідей. Свого часу неіснуюча у наші дні кав’ярня приваблювала діячів з точки зору і мальовничості – це було чудове місце з неймовірною атмосферою, де можна було не тільки випити запашної кави та посидіти за чашкою напою з групою однодумців, а й відзняти чудові кадри для сцен у кіно.
Один із перших режисерів кіно, хто вирішив використати місцевий інтер’єр для зйомок, став відомий Антоній Богзевич – кіносценарист та режисер, який тут знімав кілька епізодів для свого фільму-комедії “Калоші щастя” у 1958-му році, де кав’ярню перетворили у похоронне бюро.
Знімали деякі сцени у “Honoratka” для фільму “Їхній щоденний день” у 1963-му році режисера та сценариста Олександа Сцибора-Рильського. Знімалися тут і деякі кадри з серіалу “Ставка більше за життя” у 1967-му році, режисура над яким належить діячеві театру та кіно, сценаристові Анджею Коніку.
Занепад та забуття легендарної кав’ярні “Honoratka”
Такої популярності та розквіту легендарна кав’ярня Лодзі зазнавала доти, доки у 1974-му році не померла Стефанія Бруздзінська. За декілька років після цього кав’ярню націоналізували, що стало початком занепаду культового закладу.
Свого часу пані Стефагія Бруздзінська була не просто власницею закладу, а й справжнім його серцем. Про неї добре знали усі відвідувачі кав’ярні, які частенько заручалися її допомогою, щоб випити кави у культовому місці. Справа в тому, що впродовж деякого часу “Honoratka” була дуже популярною і натрапити на вільний столик тут було доволі нелегкою справою. Пані Стефанія завжди дбала про підтримку атмосфери закладу, намагаючись тут відтворити австрійське чи віденське кафе.
Смерть такої людини для кав’ярні “Honoratka” була немов вироком. Після націоналізації заклад втратив свою ідентичність та неповторну атмосферу, сюди все рідше приходили місцеві представники світу театру та кіно. Так і склалося, що у першій половині 90-х років кав’ярня “Honoratka” завершила свою історію у Лодзі і назавжди зачинила свої двері для талановитої богеми Лодзі.
Подальша доля легендарної кав’ярні
Трохи згодом після закриття легендарна кав’ярня під назвою “Honoratka” перетворилася у частину філії комерційного банку у Варшаві, який було засновано у 2007-му році. Здавалося, ніщо вже не нагадуватиме про те, що свого часу ця місцина була локацією для збору місцевої богеми…
Згадку про те, що колись тут збиралися видатні діячі театру та кіно, залишили тільки у 2012-му році. Саме тоді з ініціативи Леопольда Рене Новака, краківського режисера та журналіста, відкрили пам’ятну дошку на честь легендарної місцини, яку виконали за проєктом Маріана Конєчного.
Фільм про культову кав’ярню у Лодзі
На жаль, сучасникам мало відомо про те, що колись на вулиці Станіслава Монюшка діяла така кав’ярня. Допомогти у цьому може фільм, знятий про діяльність культової місцини, який вийшов у 2012-му році. Це стрічка під назвою “Czarodzieje Honoratki” – перший польський фільм, який мав прем’єрні покази виключно в мережі інтернет.
Весь сюжет стрічки – це спогади кількох десятків особистостей, які згадують про діяльність забутої кав’ярні. Фільм було знято з ініціативи місцевого Музею кінематографії – єдиного такого плану музею у Польщі, який діє у Лодзі та дбає про світові та вітчизняні надбання кінематографу.
Схожого місця у сучасній Лодзі немає, та й навряд чи такий колись відкриють. Старовинна кав’ярня була не тільки місцем з особливою атмосферою, а й чудовою локацією для різнобічного розвитку польського кінематографу.
