Серед багатьох видатних художників з Лодзі особливе місце належить легендарному Томасу Глібові. Будучи вихідцем з простої родини робітника з невеликого містечка у Лодзькому воєводстві, він зумів прославитися у Франції та зробити чимало для розвитку світового мистецтва, розповідає сайт ilodz.com.
Томас Гліб був цікавою людиною, і запам’ятався не лише як талановитий художник, а й як скульптор та творець гобеленів. Яким був його життєвий шлях, цікаві факти про його творчість – читайте у матеріалі нижче.
Дитинство та юність у Польщі
Народився майбутній художник зовсім під іншим іменем – Єгуда Хаїм Калман. Єврейське ім’я хлопчикові дали батьки, які самі були представниками польських євреїв. Батько Томаса Гліба був звичайним ткачем, який дбав про сім’ю, в якій було п’ятеро дітей.
Батько ретельно стежив за освітою дітей і ревно сповідував традиції своєї громади. Саме тому у 1917-му році він віддав сина навчатися до єврейської початкової школи, де він вивчав іврит та читав Біблію. Згодом художник зізнається, що вивчені у ті часи заповіді стануть джерелом його натхнення.
Сім’я була багатодітною і батькові було доволі важко дбати про фінансове становище, тож хлопчик дуже рано почав працювати, щоб заробляти на хліб. Вже з десяти років маленький Томас Гліб працював торговцем водою та хлібом, а в п’ятнадцять років пішов працювати ткачем, продовжуючи батьківську справу. Однак він розумів, що це не його мрія та не справа його життя. Паралельно хлопець займався іншими дрібними заняттями у ті роки – продавав рулони та марки, а потайки – малював.
Згодом хлопець поїхав до Лодзі, де йому пощастило зробити крок назустріч своїй мрії. Тут, у великому місті, він влаштувався на приватні уроки художника Юзефа Мітлера, який навчав початківців реалістичного малювання. Після навчання він влаштувався працювати у художній майстерні “Start”, де провів чимало часу, працюючи над малюванням моделей з натури та вивченням особливостей техніки олійного живопису.
Переїзд до Парижа та розвиток творчості
З 1932-го року Томас Гліб жив та творив у Парижі. Саме з переїздом до французької столиці він взяв для себе псевдонім, за яким його знають сучасники. Тут, у Парижі, перед ним відкривалися абсолютно нові можливості та перспективи.
У Парижі його наставником був Артур Реннерт – відомий французький художник та гравер польського походження. Продовжуючи вивчення різних технік мистецтва, Томасові Глібу потрібно було якось заробляти собі на хліб. Навчений працювати змалку, він не цурався “дрібної” роботи – був ретушером фотографій, декоратором фігурок свинцевих солдатиків.
Томас Гліб продовжував наполегливо працювати, розвивати свій талант, який вже зауважили і інші паризькі митці того часу. Вже за кілька років роботи у Парижі йому вдалося організувати свою першу виставку спільно з польським фотографом Владиславом Славним, якого вважають батьком польської фотографії.
Ще через кілька років після цього Томас Гліб зустрів свою дружину, з якою одружився та яка підтримувала мистецьку діяльність чоловіка. Вони вдвох високо цінували художнє мистецтво і відвідували чимало виставок у різних куточках Європи. Однак мандрував він недовго – згодом повернувся до французької столиці, де продовжував плідно працювати – творив декорації для одного з французьких театрів.
Життя та творчість Томаса Гліба під час війни
Життя художника перевернула Друга світова війна. У чоловіка були можливості пережити ці страшні події в будь-якому куточку світу, однак Томас Гліб був людиною честі і одразу записався у добровольці, долучився до іноземного полку. Після демобілізації у 1940-му році у французькому містечку Тулуза, на нього чекали жахливі новини – нацисти розграбували та знищили його художню майстерню, де зберігалися його роботи та мистецьке обладнання.
Не бажаючи миритися з нелегкою долею, Томас Гліб став повстанцем – приєднався до єврейської групи опору “Солідарність”. У нього була особлива роль серед повстанців – він займався створенням листівок з повстанськими ідеями, які поширювалися серед людей під псевдонімом, аби нацисти не викрили його та не спіймали.
Тим часом перебування у Парижі стало небезпечним для художника та його сім’ї. Тож він разом з дружиною та донькою подалися до міста Гренобль, що у південно-східній частині Франції. Там художник продовжив свою повстанську діяльність – він організував кілька виставок з ідеями опору в одній з місцевих мистецьких галерей.
Така активна позиція чоловіка не залишилася непоміченою – у липні 1944-го року його таки заарештували та посадили у в’язницю, звідки за деякий час відправили до Німеччини. Дивом художникові вдалося вижити та втекти з потяга, який віз його на вірну смерть.
Життя після війни
Після повернення до Гренобля Томас Гліб побачив, що нацисти розгромили його майстерню. Всі його роботи, які тут зберігалися, безслідно зникли. Тож у художника не було іншого вибору, окрім як повернутися до Парижа, аби почати все заново.
У перші повоєнні роки Томас Гліб продовжував роботу у Парижі та Ліоні, брав участь у мистецьких конкурсах, малював плакати з тематикою гетто, за що отримав премію на Варшавському міжнародному конкурсі.
Через деякий час Томас Гліб повертається на рідну землю – їде до Варшави. Будучи вдома, він багато ностальгує за дитинством та юністю, згадує про свої перші мистецькі роботи. Всі його картини, намальовані у цей період, створені у реалістичному стилі, відображають, здебільшого, просту селянську тематику.
Однак залишитися у Варшаві до кінця свого життя родині Томаса Гліба не вдалося. Справа в тому, що комуністичний режим, який тоді запанував у країні, не давав змоги йому вільно розвиватися та жити. Окрім того, художник побоювався репресій, яких тоді зазнавали чимало видатних діячів науки та мистецтва. Тому сім’я вкотре переїхала – знову повернулася до Франції, оселившись у невеликому містечку поблизу Парижа.
У той час про художника Томаса Гліба вже ходила добра слава, тому він знаходить чимало знайомств з видатними людьми. Серед таких був, зокрема, художник і гравер єврейського походження Марк Шагал, який допоміг йому організувати виставку єврейських художників у Парижі. Паралельно Томас Гліб розпочав роботу над своєю знаменитою серією картин про дванадцять картин Ізраїлю.
Міжнародна слава та визнання
Після 1960-го року у художника Томаса Гліба починається період розквіту – час, коли його роботи визнають у всьому світі. Він багато працював у потужному Культурному центрі абатства Руайомон, його картини купували відомі музеї.
В подальші роки його роботи буквально побачив весь світ. Він виставлявся у Нідерландах, Сполучених Штатах Америки, колишній Югославії, Австралії, країнах Африки, Ефіопії, Греції та інших куточках світу.
У 1966-му році його було названо лицарем мистецтва і літератури. Також у ті роки Томас Гліб розпочав роботу над гобеленами – їх у нього замовляли навіть міські громади та чиновники міст. У 1980-му році його було нагороджено премією національного гобелену.
Значну частину своїх мистецьких робіт Томас Гліб подарував різноманітним музеям та художнім центрам. Він завжди творив заради ідеї і його не цікавили фінанси – головне, аби всі роботи були донесеними до споглядальників та передавали його думки.
