6 Лютого 2023

На скачки приїжджали з різних куточків Польщі: історія кінного спорту у Лодзі

Related

Традиційна кухня Лодзі: головні фірмові страви міста

Приїжджаючи у будь-яке місто, ми, в першу чергу, завжди...

Епідемія холери у Лодзі: як забута хвороба минулого вбивала людей

Доля підготувала людству чимало випробувань, серед яких чи не...

Унікальна пам’ятка Лодзі: історія міського Пальмового будинку

Кожному туристові, який приїжджає до Лодзі у пошуках пригод...

Топ найвідоміших: історія лодзьких синагог

Лодзь - багатокультурне місто, в якому проживають представники різних...

Творець польського “Відьмака”: історія Анджея Сапковського

Мабуть, в Європі не знайдеться жодної людини, яка б...

Share

Кінний спорт, безумовно, один з найцікавіших різновидів спортивних занять, який має тривалу та захопливу історію. З розвитком різних видів спорту у Лодзь прийшли і скачки та верхова їзда, які швидко привернули увагу місцевих мешканців та перетворилися не просто у змагання, а у частинку соціального життя міста, розповідає сайт ilodz.com

Про зародження кінного спорту у Лодзі, про те, яким був найпотужніший іподром у минулому та як проводилися скачки – читайте у матеріалі нижче.  

Роль кінного спорту в Лодзі, або як зародилася любов до скачок 

Фото – умовне

З дев’яностих років дев’ятнадцятого століття у Лодзі розпочало свою роботу Товариство заохочення скачок, яке мало на меті пропагувати кінний спорт в місті. Звісно ж, створювалася така організація з ініціативи тодішньої лодзької еліти – це були місцеві фабриканти та їхні діти, серед яких було дуже популярним влаштовувати світські зустрічі. Як найкраще влаштувати світські зустрічі? Звісно ж, зібравшись з іншими представниками еліти за спортивними заняттями. 

Так, участь у спортивному житті міста була за необхідність для тогочасних фабрикантів, заможних родин Лодзі. Кінний спорт став черговим відкриттям для лодзької еліти. Тож Юліуш Теодор Гайнцль, син відомого лодзького фабриканта, ініціював створення Товариства заохочення скачок, залучивши до них цілу команду потужних промисловців Лодзі того часу. Окрім фабрикантів, до ініціативи приєдналося кілька відомих польських графів. 

Перші кінні скачки у Лодзі, або подія, яку неможливо забути 

Фото – умовне

Результатом діяльності товариства, яке активно просувало ідеї кінного спорту в Лодзі, стало будівництво першого іподрому. На початку двадцятого століття, у 1902-му році, розпочав свою роботу перший іподром, який розташувався у полі Руди Паб’янської. Краще місце для такого стадіону годі було шукати – це була зручна локація для того, щоб на скачки могли приїжджати поважні пані та пани з різних куточків Польщі. 

У тому ж році, коли відкрився новостворений іподром, відбулися і перші скачки товариського характеру. Через декілька тижнів після цієї події відбулася ще одна – знакові скачки за участю найпотужніших родин лодзьких фабрикантів. Так, серед імен відомих промисловців, які були залучені до скачок, були родина Познанських та Шайблерів.  

Це була подія, про яку розповідали буквально всі тодішні газети. Зібралася низка поважних осіб, впливових людей, які прийшли подивитися на кінні перегони разом з не менш поважними панянками – дружинами. Фабриканти радісно робили ставки на перегони своїх коней, а панянки радо красувалися у кращих своїх вбраннях. 

Що цікаво, ця подія відігравала величезну благодійну роль в житті воєводства. Отримані в результаті проведення кінних перегонів кошти зібрали та передали на потреби Лодзького християнського благодійного товариства. Варто зазначити, що промисловці Лодзі у ті роки також мали за обов’язок брати участь у соціальному житті міста, тож вони часто виступали меценатами, засновниками освітніх та медичних закладів, а також віддавали кошти на благодійні справи.  

Ця подія відіграла ще одну дуже важливу роль як в діяльності товариства, так і в просуванні кінного спорту. Вона мала на меті також привернути увагу Міністерства аграрної політики, щоб отримати значну фінансову підтримку у пропагуванні та розвитку кінного спорту.  

Колоритні перегони, які мали свій шарм 

Фото – умовне

Роль кінних скачок у Лодзі важко було переоцінити. Це була особлива подія у житті всіх мешканців регіону. Свого часу навіть було зведено трамвайну лінію та запущено транспорт, який би курсував з Лодзі до іподрому, аби полегшити доїзд охочих на перегони. Звісно, цим транспортом не їздили поважні промисловці зі своїми панянками – такі учасники подій приїжджали, як правило, на перегони на власному транспорті, екіпажами та автомобілями, каретами тощо. 

Кожного разу на кінні перегони збиралися цілі натовпи охочих зробити ставку та повболівати за улюбленців. До слова, зробити ставку на кінних скачках було також за своєрідний обов’язок – це додавало перегляду змагань неабиякого азарту та запалу.  

Окрім скачок та ставок, тут, на іподромі, можна було гарно провести дозвілля. Працював буфет, в якому гостям робили чай та каву, продавали випічку. Часто на скачках пили і алкогольні напої – мабуть, щоб додати запалу. Також гості могли покататися на човні на водоймі, яка розташувалася поблизу. Звісно, не безкоштовно. 

 Подальші роки діяльності іподрому 

Іподром продовжував свою роботу, а поважні пані та пани налагодили традицію відвідувати кожні скачки, які тут відбувалися. Цю добру традицію перервав початок Першої світової війни, через яку довелося призупинити діяльність іподрому та проведення кінних перегонів загалом. Це був складний період в житті кінного спорту.  

Повернутися до роботи майданчик для кінних перегонів зміг тільки у 1926-му році. Це була знакова подія для всіх, хто полюбляв раніше відвідувати скачки. Відкривав новий етап розвитку іподрому всесвітньо відомий вершник – полковник Кароль Роммель. 

З того часу відбулися деякі зміни в роботі іподрому. Квитки на відвідини треку коштували доволі дорого, тому далеко не кожна пересічна людина могла собі дозволити їх придбати. Не втрачала популярності і можливість зробити ставку на перегони – суттєво збільшилися обороти тоталізатора, який тут працював. 

На жаль, іподрому недовго судилося пропрацювати після повторного відкриття. У 1939-му році розпочалася Друга світова війна, польські міста швидко окупували, тож довелося знову призупинити роботу. Цього разу легендарний іподром, який колись збирав величезні натовпи гостей, назавжди припинив свою діяльність. У наші дні це одна зі сторінок історії розвитку кінного спорту у Лодзі.  

У наш час будинки колишніх конюшень перетворили під квартири, а саму територію колії перетворили під лісову локацію. І сліду не залишилося про те, що колись тут активно вирувало життя. 

Кінний спорт у Лодзі в наш час 

Попри те, що легендарний іподром назавжди зачинився, кінний спорт не зник з життя мешканців Лодзі. Добрі традиції верхової їзди продовжує плекати Лодзький клуб верхової їзди, який розташувався в околицях Лагєвницького лісу, що входить у межі міста.  

Клуб займається навчанням верхової їзди, проводить різноманітні майстер-класи та змагання з кінного спорту. Тут розташувався доволі великий майданчик для тренувань. У господарстві живе кілька десятків коней, які живуть в історичних стайнях, зведених ще в дев’ятнадцятому столітті. Ці стайні, до слова, належали колись фабриканту Гайнцлю з Лодзі – батькові ініціатора створення вищезгаданого Товариства заохочення скачок.  

Клуб відкритий для відвідування всіх охочих – його неодмінно можна побачити, прогулюючись довгими доріжками мальовничого Лагєвницького лісу. Що цікаво, локацію можна побачити навіть у кіно – свого часу територію клубу використовували для зйомок легендарної стрічки “Земля обітована” режисера Анджея Вайди. 

Територія також є місцем дислокації Окружної федерації кінного спорту, яка об’єднує кінні клуби всього Лодзького воєводства.  

Лодзяни продовжують плекати кінний спорт та верхову їзду, радо долучаються до участі в діяльності місцевих клубів кінного спорту та спостерігають за перегонами. 

.,.,.,.