Кухня – мабуть, чи не найцікавіше місце для досліджень традицій того чи іншого краю, регіону чи країни. Кожен регіон Польщі має свої особливості, звичаї та традиції. Особливо цікавим є Лодзьке воєводство, в якому зберігаються давні звичаї приготування різноманітних страв, розповідає сайт ilodz.com.
Найвідомішою традиційною стравою лодзької кухні вважається суп водянка. Чим особлива страва, яким ще кухням вона притаманна та як її готували у давнину у Лодзькому воєводстві – читайте у матеріалі нижче.
Національний хлібний суп, який їдять тут споконвіку
Водянка у традиційній кухні Лодзі відома з давніх часів. Щоправда, ця страва притаманна і іншим куточкам Польщі – дуже швидко цей суп набув популярності в інших регіонах та став буденною простою стравою кожного дня. Попри те, зародилася ця страва, як вважають дослідники польської культури, саме на теренах Лодзького воєводства.
Існують різні варіації водянки, все залежало від господині, та від того, чим була “багатою” родина. Кожна господиня мала змогу додавати до страви щось своє, особливе, чим робила її унікальною та поширювала нові ідеї для приготування водянки.
В основі лодзької водянки завжди був сухий або черствий хліб – сухарі, які спочатку нарізали кубиками. Після цього хліб заливали окропом. Після цього, щоб додати смаку та аромату до супу, сюди додавали часник та жир. Ще – до страви додавали шкварки та сало. У пісний період року господині готували цей суп без додавання сала та шкварок, однак продовжували його готувати.
Водянка дуже швидко стала традиційною стравою Лодзького воєводства. Її готували практично у кожній сім’ї – бідній чи багатій, містяни чи то селяни. Справа в тому, що інгредієнти для страви можна було купити або приготувати абсолютно легко, це не викликало труднощів та не займали багато часу. Ця проста та доступна страва була в моді у часі загальної бідності в країні. Вважається, що популярність водянки пов’язана з традицією не викидати, а використовувати хліб та хлібні вироби для приготування інших страв.
Часто водзянку споживали не тільки на обід, а й на сніданок. Страва була доволі ситною за рахунок великої кількості хліба та сала і шкварок. Іноді замість гарячої води використовували гарячий м’ясний або овочевий бульйон. Часто водянку подавали з окремо поданими вареною або смаженою картоплею.
У наші дні водянка вважається традиційною рідкою стравою регіону. Здебільшого, її готують як принаду для туристів, які приїжджають до Лодзі або воєводства. Водянку можна побачити у більшості меню місцевих закладів громадського харчування.
Традиції приготування водянки та хлібних супів в інших країнах світу
Окрім Польщі та Лодзького воєводства, суп водянку готували і в інших країнах світу. Щоправда, тут страва характеризується як солодка їжа, десерт. Так, зокрема, відомості про традиції приготування хлібного супу знаходять у національній кухні Данії, Естонії, Швеції, Фінляндії. Однак тут існували свої традиції приготування водянки – сухарі замочували попередньо у кип’яченій гарячій воді, після цього до них додавали мед та цукор. Після того, коли була готовою основа для супу, її підігрівали та додавали у рідкому цукровому сиропі дольки різноманітних фруктів та збиті вершки. Часом вершки ще підсолоджували цукровою пудрою. У цих країнах водянку подавали на стіл як холодну страву.
Готують водянку і в італійській кухні. Однак тут він називається суп “паппа аль помодоро” і має зовсім інші інгредієнти – тут до страви додають, в основному, різні види овочів. Переважно, це томати з додаванням базиліку та часнику.
