Родина Познанських була однією з найзаможніших сімей промислової Лодзі кінця XIX століття. Голова родини Ізраїль Познанський у 1880-90-х рр. володів у місті цілою текстильною бізнес-імперією. Займався фабрикант не лише власним збагаченням – чільне місце в його житті займала і благодійна діяльність. За кошти родини Познанських були побудовані школи, дитячі будинки, а також лікарні. Зокрема, Лодзька єврейська лікарня, збудована подружжям Познанських, за доволі короткий час існування отримала славу провідного медичного закладу Королівства Польського, пише ilodz.com.
Хто такі Познанські
Ізраїль Познанський – відомий промисловець Лодзі другої половини XIX століття. Разом з Людвіком Гейером та Каролем Шайблером він входив до трійки так званих «бавовняних королів».
Познанський походив з багатодітної єврейської родини, а хист підприємця перейняв від свого батька Калмана, який займався торгівлею. Починаючи з 1850-х років Познанський поступово розбудовував свій бізнес з виробництва текстильної продукції. А в 1870-80-х роках фабрикант уже володів цілою текстильною імперією, до якої входили ткацькі фабрики, заводи, цехи, склади з бавовною, механізовані майстерні та багато чого іншого.
Дружиною Познанського була заможна варшав’янка Леонія Герц. На жаль, про дружину фабриканта збереглося вкрай мало інформації. Відомо, що вона підтримувала благодійні проєкти свого чоловіка та після його смерті вкладала кошти в діяльність єврейської лікарні.
У подружжя Познанських було семеро дітей.
Лікарні для робітників
Більшість лодзьких промисловців були відомі тим, що не лише нарощували власний капітал, а й жертвували зароблені кошти на благодійність. До числа цих підприємців входив також і Ізраїль Познанський.
Попри те, що магнат був особою суперечливою та зажив слави експлуататора, паралельно він будував школи та дитячі будинки, а також лікарні для незаможних верств населення. Медичні послуги в побудованих Познанським лікарнях, переважно, отримували робітники та їх родичі.
Наприкінці 1881 року Познанський передав для потреб лікарні двоповерховий будинок, котрий знаходився на вулиці Древновській. В приміщенні будівлі був облаштований шпиталь на 20 ліжко-місць.
У 1882 році на тій же вулиці була створена фабрична лікарня. Медичний заклад міг прийняти на стаціонарне лікування одразу 28 пацієнтів. Фабрична лікарня, створена Познанським мала належне водопостачання, а також каналізацію та вентиляцію. У міжвоєнний період ця лікарня утримувалася за кошти міської влади Лодзі, а згодом на її базі було створено Громадську міську лікарню ім. святого Йосифа в Лодзі.
Крім цього на території заводу Познанського була відкрита амбулаторія, де робітники могли отримати першу медичну допомогу. Адже доволі часто на тодішніх текстильних підприємствах Лодзі траплялися нещасні випадки, які призводили до травмувань та навіть смерті працівників.
Після амбулаторного огляду працівників підприємства Познанського, які потребували лікування, відправляли в лікарню та лікували за рахунок заводу.
У 1885 році на підприємствах Познанського була введена лікарняна каса, до якої робітники вносили 2% від свого прибутку. Це було своєрідним медичним страхування, а решту витрат на лікування працівників покривав власник.
Лодзька єврейська лікарня, побудована подружжям Познанських
Станом на початок другої половини XIX століття незаможне єврейське населення міста не завжди могло отримати належну якісну медичну допомогу. В цей час у Лодзі уже існувала лікарня св. Олександра, однак єврейське населення не могло проходити тут стаціонарне лікування, оскільки у закладі не було кухні, де готувалася б їжа за суворими іудейськими законами.
Тож, у 1881 році Ізраїль Познанський зобов’язався побудувати постійну єврейську лікарню. Місцем для майбутньої лікарні підприємець обрав перехрестя вулиць Ново-Таргова (сучасна Стерлінга) та Південної.
Проєкт лікарні був розроблений відомим архітектором міста Хіларі Маєвським спільно з архітектором фабрик та палацу Познанського Юліушем Юнгом. Ініціатором побудови лікарні для єврейської спільноти міста виступив не лише Ізраїль Познанський, а і його дружина – Леонія.
Будівництво Лодзької єврейської лікарні стартувало у 1885 році, після того, як було отримано остаточний дозвіл на реалізацію проєкту від царської влади.
Урочисте відкриття лікарні відбулося у жовтні 1890 року. У своїй назві медична установа мала імена засновників – Лодзька єврейська лікарня імені Ізраїля та Леонії Познанських. Лікарня складалася з головного двоповерхового корпусу та приєднаних до нього двоповерхових приміщень. Лікарня мала опалення, систему вентиляції, пральню, дезінфекційну кімнату, лазню, кухню, пекарню, склад та синагогу.
На момент відкриття лікарня була розрахована на 32 ліжко-місця – 16 з яких для чоловіків, а 16 – для жінок. Спочатку Лодзька єврейська лікарня була поділена на два відділення – внутрішньої медицини та хірургічне, однак згодом додалися гінекологічно-акушерське та офтальмологічне відділення.
Лікарня безкоштовно приймала бідних жителів Лодзі єврейського походження. За доволі короткий час установа зажила провідного медичного закладу Королівства Польського.
До слова, при лікарні також певний час працювала аптека, якою керував родич Познанських Теофіл Тугенхольд. Однак у міжвоєнні роки аптека при лікарні припинила свою діяльність.
Після смерті Ізраїля Познанського у 1900 році, його нащадки створили благодійний фонд, куди направляли кошти, які йшли на підтримку діяльності лікарні.
У міжвоєнні роки лікарня почала приймати не лише єврейське населення – лікували всіх, незалежно від віросповідання. Під час окупації Лодзі нацистами лікувальна установа зазнала серйозних руйнувань. А після звільнення міста від гітлерівців у будівлі медичного закладу розміщувалися військові казарми.
Роботу лікарні було відновлено у 1947 році. Щоправда, це була вже зовсім інша лікарня. На місці єврейської лікарні Познанських з’явилася клінічна лікарня ім. Северина Стерлінга.
До слова, у своєму заповіті Ізраїль Познанський заповідав, аби будівля «назавжди залишилася лікарнею».
Внесок нащадків Познанських в розвиток медицини міста
Нащадки Ізраїля Познанського теж зробили свій внесок у становлення якісної медицини в Лодзі. Зокрема, родина Познанського побудувала лікарню на вулиці Древновській. Будівництво цього медичного закладу тривало впродовж 1911-1913 рр.. Це одна із найстаріших лікарень міста, яку нащадки «бавовняного короля» побудували для потреб робітників та їх рідних.
Лікарні було присвоєно ім’я св. Йосифа – покровителя всіх працівників. Під час Першої світової війни лікарню спочатку використовували для своїх потреб вояки російської імператорської армії, а згодом вона перейшла під контроль німецьких солдат. Тут лікували солдат, поранених на полі бою.
Однак уже в березні 1915 року лікарня знову почала слугувати для працівників фабрик Познанського. Наприкінці 1915 року під час спалаху тифу лікарню почали використовувати лише для лікування хворих на тиф.
Після завершення Першої світової війни та відновлення незалежності Польщі у 1918 році лікарня отримала назву «шпиталь Акціонерного товариства І.К. Познанського», однак на початку 1920-х років медичний заклад знову став лікарнею ім. св. Йосифа.
Під час Другої світової війни лікарня опинилася на території Лодзького гетто, тут лікували лише в’язнів гетто.
Після завершення Другої світової війни лікарня перейшла до влади міста Лодзь. Головним лікарем у повоєнні роки став польський ортопед Юзеф Комза. Завдяки його зусиллям в лікарні було проведено ремонт та встановлено нове обладнання. У повоєнні роки медичний заклад був розрахований на 165 ліжко-місць.
Після смерті Юзефа Комзи, у 1951 році головним лікарем став лікар-ортопед Едмунд Бартковяк. Він посприяв тому, аби в лікарні був добудований ще один поверх з операційною.
Ось так один із найзаможніших фабрикантів Лодзі на межі XIX-XX ст. Ізраїль Познанський та його нащадки зробили свій внесок у побудову лікарень та розвиток якісної медицини в Лодзі. Лікарні, побудовані з ініціативи Познанських, слугували для не одного покоління лодзян.
